eKMAIR

Electronic Kyiv-Mohyla Academy Institutional Repository

 

Recent Submissions

Item
Ризики в освітньому менеджменті України у часі війни та повоєнного розвитку
(2024) Ляшенко, Олександра
Управління ризиками є основним елементом системи управління в закладах освіти. У часі війни та повоєнного розвитку питання ідентифікації ризиків в освітньому менеджменті, оцінювання їхнього впливу на ухвалення управлінських рішень постає під новим кутом зору. У статті проведено аналіз останніх досліджень і публікацій щодо ризиків в освітньому менеджменті; описано і вивчено як загальні, так і специфічні ризики в управлінні закладами освіти в тактичному, стратегічному та повоєнному горизонтах. Також визначено оцінки величини ризиків, розглянуто можливі стратегії та заходи реагування на ризикові події. Проаналізовано результати дослідження, проведеного із застосуванням методу опитування експертів. Респондентами були управлінці середньої та вищої ланок, а також власники закладів освіти з 8 міст і 9 областей України. У межах цього дослідження ризики класифіковано за сферою та джерелом виникнення, розділено на зовнішні (політичні, економічні та соціальні) та внутрішні (фінансові, технічні та управлінські). Загальний аналіз експертних оцінок показав найбільшу та найменшу ймовірність і вплив ризиків на систему управління закладами світи в Україні в трьох часових вимірах: нині (у часі війни), в період повоєнної розбудови та в стратегічному вимірі. Докладно розглянуто кожен часовий вимір і проаналізовано зміни структури, пріоритетності та оцінювання впливу класифікованих ризиків на систему менеджменту закладів освіти. Стосовно кожного ризикового чинника надано рекомендації щодо стратегії реагування та заходів, які мають забезпечити нівелювання впливу ризику в управлінні закладом освіти. Окрему увагу приділено стратегіям і заходам реагування на ризикову подію в процесі післявоєнного відновлення. Вони допоможуть досягти поставлених цілей у побудові нових напрямів розвитку українських освітніх закладів у межах Концепції стратегії повоєнного відновлення та розвитку України.
Item
Відтворення основних засобів у частині їх формування як об'єкт менеджменту підприємств багатоукладної аграрної економіки України
(2024) Могилова, Марина; Єфімцева, Людмила
Розроблено пропозиції для обґрунтування управлінських рішень щодо формування основних засобів сільськогосподарських підприємств як складової частини менеджменту відтворення основного капіталу з урахуванням багатоукладності аграрної економіки України. Окреслено коло негативних наслідків на мікро- і макрорівнях від порушення пропорцій відтворення основного капіталу в сільському господарстві. Аргументовано актуальність удосконалення підходів та інструментів менеджменту для управління відтворювальним процесом на всіх його стадіях. Охарактеризовано відтворення основних засобів, що визначає його специфіку як об’єкта менеджменту. Окреслено основні об’єкти управління відтворенням у розрізі фінансового, інвестиційного, операційного та маркетингового менеджменту. Визначено завдання операційного менеджменту відтворення основних засобів сільськогосподарських підприємств, серед яких на першому етапі формування дієвої системи фондозабезпечення аграрного виробництва. Розглянуто управління матеріально-технічним забезпеченням у контексті його адаптації до інституційних, макроекономічних, галузевих і ринкових чинників. У дослідженні враховано фактори багатоукладності аграрної економіки, особливостей сільськогосподарського виробництва, ринку технічних засобів та агротехнологічного сервісу. Доведено потребу в застосуванні альтернативних варіантів матеріально-технічного забезпечення виробництва в сільськогосподарських підприємствах: придбання власних машин та обладнання чи користування агротехнологічними послугами сторонніх організацій. Завданням менеджменту визначено обґрунтування доцільності одного з альтернативних варіантів або їх комбінування залежно від розмірів земельних угідь підприємства. Запропоновано алгоритм визначення доцільного формату техніко-технологічного забезпечення виробництва в аграрних підприємствах. Із застосуванням цього алгоритму проведено розрахунки для господарств, які спеціалізуються на вирощуванні зернових культур. Розроблено пропозиції для сільськогосподарських виробників щодо оптимального варіанта формування матеріально-технічного забезпечення аграрного виробництва залежно від площі їхніх угідь.
Item
Генеративні моделі штучного інтелекту як ефективний інструмент для оптимізації бізнес-процесів
(2024) Іваненко, Аліна; Пічик, Катерина
Нині багато галузей прагнуть автоматизувати певні види робіт за допомогою інтелектуальних машин, тому штучний інтелект широко використовують у різних сферах, включно з управлінням бізнесом. Чат-боти, зокрема створені на базі моделі GPT (Generative Pre-trained Transformer), набувають популярності як ефективний інструмент для спілкування з клієнтами та управління завданнями. У статті розглянуто сутність штучного інтелекту, зокрема поняття генеративної моделі штучного інтелекту. Окреслено роль штучного інтелекту як сучасного інструменту для розв’язання багатьох питань. Оскільки в процесі формування запитів – промптингу – виникають деякі проблеми, їх потрібно вирішити для досягнення максимальної продуктивності менеджерів. Дослідження й формування ефективного промптингу в чат-ботах (зокрема GPT) для управління бізнес-процесами стає одним із ключових завдань. Досягнення в галузі штучного інтелекту та машинного навчання дають змогу розширити можливості цього інструменту для підвищення продуктивності менеджерів усіх ланок управління. У статті проаналізовано основні принципи промптингу та проблеми, які можуть виникати. Авторки провели низку експериментів із різними методами промптингу й оцінили їхню ефективність у реальних умовах для вирішення різних управлінських завдань. Визначено основні елементи й типи промптингу для максимально ефективної взаємодії та оптимізації вирішення сучасних управлінських завдань. Ключовими чинниками для отримання найкращих результатів є гнучкість і адаптація промпту до конкретного завдання. Сформовано рекомендації щодо ефективного промпт-інжинірингу в генеративних моделях штучного інтелекту для оптимізації бізнес-процесів. На підставі проведеного дослідження запропоновано підходи до підвищення ефективності використання штучного інтелекту в управлінні бізнес-процесами компаній та організацій.
Item
Актуальні проблеми мотивації персоналу на підприємствах з урахуванням особливостей воєнного стану
(2024) Сербенівська, Аліна; Лебідь, Денис
Під час воєнного стану в Україні доволі важливими для українського бізнес-середовища є проблеми мотивації персоналу на підприємствах з огляду на особливості ситуації. У багатьох країнах світу, де наявні такі кризові ситуації, як збройні конфлікти, воєнний стан так чи інакше впливає на функціонування підприємств, установ та організацій, зокрема на мотивацію їхнього персоналу. Метою цієї статті є дослідження впливу воєнного стану, що є результатом збройного конфлікту, на мотивацію співробітників компаній, а також пошук шляхів вирішення проблемних питань, пов’язаних із мотивацією, що постають у бізнесі сьогодні. У статті розкрито поняття внутрішнього і зовнішнього регресу мотивації, спричиненого наслідками війни в Україні. Розглянуто чинники, які його формують. Досліджено психологічні розлади, спричинені наслідками воєнних дій на території України, а також їхній вплив на співробітників компаній; зовнішні чинники, зумовлені наслідками збройного конфлікту, що призводять до зовнішнього регресу мотивації персоналу. У результаті аналізу та зіставлення зовнішніх і внутрішніх чинників регресу мотивації, а також їх розгляду відповідно до піраміди потреб А. Маслоу визначено оптимальні шляхи зменшення регресу мотивації, щоб підтримувати високий рівень продуктивності та вмотивованості співробітників компаній. Це допоможе вирішити важливі актуальні проблемні питання мотивації персоналу під час воєнного стану. Результати дослідження можуть стати важливим допоміжним інструментом для українського бізнесу у складних умовах збройного конфлікту, сприятимуть розумінню та розв’язанню проблем із мотивацією персоналу.
Item
Russophilism and Misunderstanding Ukraine : Review
(2024) Kuzio, Taras
This critical review focuses on two new books published by Western scholars that continue to misrepresent Ukraine. Olga Onukh and Henry Gale adhere to the common misconception of Ukrainian politics as divided into "civic" and "ethnic" or "nationalist" and "pro-Russian" presidents. The negative label "ethnic" and "nationalist" is applied only to the center-right Ukrainian politics, which is merged with the nationalists into one group. East Slavic nationalism promoted by the Soviet regime, Russia and pro-Russian forces in Ukraine such as the Party of Regions is not taken into account. Steven Shulman provides a better structure of Ukrainian politics with competition between supporters of "ethnic Ukrainian" and "East Slavic" identities. Using Shulman's structure, we see that there is little difference between Presidents Volodymyr Zelensky and Petro Poroshenko. Onukh and Gale's basic concept that "civic" Zelensky is better than "ethnic" Poroshenko is undermined by theory, a comparative understanding of nation-states and their politics. Dominique Arel and Jesse Driscoll describe the 2014-2021 conflict in Ukraine as a "civil war", strikingly echoing Russian disinformation and the writings of Russophiles in the West. Arel and Driscoll's arguments are weakened by their selective use of Ukrainian, Russian, and Western sources (for example, very few Ukrainian opinion polls are used), the lack of field research in southeastern Ukraine, and the exaggeration of the importance of language in the identity of most Ukrainians. They do not adequately explain why the "Russian Spring" failed in six out of eight southeastern regions of Ukraine and only partially succeeded in Donbas. . Due to their poor understanding of the concept of Russian hybrid warfare, they ignore many examples of Russian intervention other than military aggression (such as disinformation, cyberwarfare, Russian political tourists posing as Ukrainians, Russian intelligence subversion, Russian artillery shelling Ukraine, and Kadyrov's forces ), which existed before the Russian invasion in August 2014.
Item
Сергій Параджанов: перше десятиліття на Київській кіностудії ("Андрієш" 1954, "Перший парубок" 1958)
(2024) Марченко, Сергій
До "Тіней забутих предків" Параджанов створив чотири ігрові і три документальні фільми. Критика оцінювала їх "на трієчку", звинувачувала режисера в прислужництві, та й сам Параджанов не раз згадував, що перші картини він зіпсував... Скупі оціночні твердження – "своєрідна печать", що приховує контекст творчої атмосфери 1950-х. А характерний для свого часу фільм "Перший парубок" навіть не згадано в жодній історії кіно. У 1954-му Параджанову (спільно з Яковом Базеляном) пропонують постановку казки "Андрієш". Літературне джерело румунською (яку у радянський час називали молдовською) мовою (понад 300 стор.) потребувало відбору матеріалу, що здійснили сценаристи Е. Буков, Г. Колтунов, С. Лялін. Прізвища Параджанова серед сценаристів немає. Автор твору Еміліан Буков, відомий молдовський радянський письменник та громадський діяч, з різноманіття чародійних істот молдовського (румунського) епосу відібрав одну лінію – боротьбу героя з темною силою. Найголовніший урок, що виніс Параджанов з цих перших картин, – зафільмував "Тіні забутих предків" українською, зберіг гуцульський діалект і категорично не дозволив дублювати російською, що викликало спротив у влади і вплинуло на подальшу долю режисера. Такою була ціна професії Параджанова в епоху соцреалізму, до риторики якої він більше ніколи не повертався.
Item
Звіт про роботу наукової бібліотеки НаУКМА у 2023 р.
(2023) Чорна, Тетяна
Звіт про роботу Наукової бібліотеки НаУКМА у 2023 році, що включає інформацію про структуру бібліотеки, фонд, кадровий склад, виробничі площі, бюджет, технічне обладнання, аналіз роботи за останні роки й т. і.
Item
Становище митця в радянській державі: метафорика "Тіней забутих предків" Сергія Параджанова
(2024) Артамонов, Олександр
Мико в інтерпретації Параджанова виявився... німим! Герой, який у повісті говорить чи не найбільше, в екранізації обходиться лише мімікою та жестикуляцією – казку про "високого Бескида" оповідає ватаг, а Мико доповнює розповідь пластикою тіла. На жаль, ми не маємо записок С. Параджанова, в яких можна було б знайти пояснення такого переосмислення образу Мико. Чи не найголовніший урок, що виніс Параджанов з цих перших картин, – зафільмував "Тіні забутих предків" українською, зберіг гуцульський діалект і категорично не дозволив дублювати російською, що викликало спротив у влади і вплинуло на подальшу долю режисера. Такою була ціна професії Параджанова в епоху соцреалізму, до риторики якої він більше ніколи не повертався.
Item
Художні особливості сценаріїв Сергія Параджанова
(2024) Морозов, Юрій
Сергій Параджанов був першим в Україні режисером, який відчув нові віяння у кіномистецтві та застосував на практиці ідеї авторського кіно. В період із 1965 по 1973 роки він написав у Києві шість сценаріїв. Це "Київські фрески" (1965), "Сповідь" (1969), "Інтермеццо" (1970), "Золотий обріз" (1972), "Ікар" (1972), "Диво в Оденсе" (1973). Задуми Параджанова тісно пов’язані з кіномовою та історичними перипетіями цього періоду, з драматичною долею самого автора, яка знайшла своє відображення в його сценаріях. Сергій Параджанов 1964 року зняв фільм "Тіні забутих предків". 1965-го фільму було присуджено премію на міжнародному кінофестивалі у Мар-дель-Плата в Аргентині, а згодом і на інших престижних фестивалях. Параджанов понад десять років працював режисером на кіностудії імені Олександра Довженка, зняв кілька фільмів, які нічим особливо не вирізнялися, і раптом – такий несподіваний успіх. Безсумнівно, його причиною була дивовижна обдарованість режисера, яка до певного часу не знаходила творчого виходу. Але були ще обставини, які допомогли розкритися його таланту. Назвемо їх. Це, насамперед, кіноекспедиція до Карпат та спостереження, набуті ним у процесі роботи над "Тінями". В результаті причетності до культури і традицій гуцулів Сергій Параджанов набув необхідний життєвий досвід та внутрішню свободу. З Карпат до Києва повернувся режисер зовсім іншого рівня.
Item
До питання про структуру та діяльність Дорожнього транспортного відділу ГУДБ НКВС Одеської залізниці у добу Великого терору
(Бондаренко М. О., 2024) Бажан, Олег; Золотарьов, Вадим
Організація, персональний склад і оперативно-слідча діяльність Дорожньо-транспортних відділів (ДТВ) Головного управління державної безпеки (ГУДБ) Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) залізниць у 1937 – 1938 рр. маловивчена в українській історіографії, насамперед, через брак відповідної джерельної бази у вітчизняних архівах. Варто зауважити, що ДТВ ГУДБ були, по-суті, міні обласними управліннями НКВС, які здійснювали оперативно-слідчу роботу вздовж прокладених в країні Рад залізничних магістралей. З самого початку свого існування органи комуністичної держбезпеки на транспорті організовували свою роботу за лінійним принципом, тобто на кожній залізниці та залізничному вузлі був створений відповідний дорожньо-транспортний відділ чи відділок дорожньо-транспортного відділу (ВДТВ).
Item
Тіні КДБ в житті й творчості Сергія Параджанова
(2024) Дригола, Дарина
КДБ продовжувало уважно пильнувати за Параджановим навіть на зоні та доповідало Щербицькому, "що на шлях виправлення Параджанов не став і далі зводить наклепи на радянську дійсність". Щербицький тримав руку на пульсі у справі Параджанова, щоб не допустити його дострокового звільнення. У 1975 керівник КДБ В. Федорчук звітував про звернення режисера до Президії ВР УРСР щодо помилування. Але Сергій Параджанов вийшов на волю лише наприкінці 1977 року, завдяки особистому проханню Луї Арагона в Леоніда Брежнєва, клопотанням Лілі Брік та міжнародній підтримці правозахисних рухів проти гомофобії та репресій на підставі сексуальності. За чотири роки в умовах вогкості та гнітючості колоній суворого режиму Параджанов підірвав здоров’я. Наприкінці 1980-х режисера випускали за кордон для презентації фільмів. Враховуючи розгалужену мережу КДБ по всьому світу, можна припустити, що заплямований та надломлений системою, проте все ще прямолінійно-антирадянський Параджанов міг так само залишатися в полі зору спецслужб. Хвороби зробили останній порух до давньої мети режиму – остаточного знищення незручного режисера-інакодумця.
Item
Як російський кінематограф привласнює собі українські стрічки
(2024) Телюк, Олександр
За легендою, після створення під Москвою в 1948 році Держфільмофонду туди органами радянської держбезпеки з Київської та Одеської кіностудій було вивезено оригінальні плівки всіх збережених на той час українських фільмів. Фактично вся історія українського міжвоєнного кіно, зокрема стрічки феноменального періоду ВУФКУ опинилися в Росії. Згідно з рекомендаціями Міжнародної федерації кіноархівів (FIAF) першочергове право на зберігання фільмів має держава-виробник. Однак навіть із розпадом радянського союзу росіяни не поспішали повертати неросійські фільми в республіки. Тодішній очільник Держфільмофонду Володимир Малишев шовіністично пояснював це тим, що в республіканських кіноархівах нібито не було створено технічних умов для зберігання плівок. Відповідно, українське кінематографічне надбання першої половини ХХ століття почало повертатися в Україну лише на початку 2010-х років після принципової позиції українського державного кіноархіву Довженко-Центру. Шедеври раннього українського кіно доводилося купувати, обмінювати, а інколи виманювати.
Item
Арешт, суд, ув'язнення. Юриспруденція в СРСР на службі в КДБ
(2024) Брюховецька, Лариса
Для нас нині свобода слова – стан природний, як дихання. В СРСР всі мали думати, говорити і діяти за велінням компартії та її вождів. Параджанов себе поводив так, ніби цього правила не існувало або він про нього не знав. Колеги боялися потрапляти до нього на язик, але тут проявлялася його амбівалентність. Як стверджував очільник КДБ УРСР В. Федорчук, в поле зору органів Параджанов потрапив ще в 1950-х. В Україні досьє на Параджанова почало наповнюватися з 1962 року, і чимало його висловів лягали на стіл "компетентних органів", зокрема його знамениті: "Мені квиток тільки в один кінець" (коли мав летіти на фестиваль до Аргентини), відповідь на запит "Советской Энциклопедии", яка звернулася до нього за біографічною довідкою: "Повідомте Вашим читачам, що я помер в 1968 році через геноцидну політику радянської влади", – а ще його вислови: "Я перший підняв меч, щоб вигнати з кінематографа червоних комісарів, надушених "Красною Москвою", "Я першим вирив могилу соцреалізму своїми фільмами". Про цю нестриманість, яка йому шкодила, писали його колеги, зокрема Володимир Луговський у книзі "Невідомий Маестро".
Item
"Свободу Параджанову!": Німецький контекст міжнародної кампанії солідарності за звільнення Сергія Параджанова
(2024) Брюховецька, Ольга
Арешт Параджанова в грудні 1973 року сколихнув громадську думку в демократичних країнах: почали з’являтись численні ініціативи, покликані чинити тиск на радянську владу і вимагати звільнення режисера. Це були публікації в пресі, відкриті листи, підписані діячами культури, кіно- покази та дискусії, зокрема, спеціальний семінар, присвячений Параджанову, на Венеційській Бієнале інакодумства 1977 року. Хоча багато з цих ініціатив не були скоординовані між собою, наявність спільної мети дозволяє розглядати їх як єдину міжнародну кампанію солідарності за звільнення Параджанова. Контури цієї кампанії окреслені в книзі Джеймса Стеффена, який зосередився на французькому та північноаме- риканському контекстах. По-справжньому інтригуючою ця тема стала після виходу у 2021 році статті італійського дослідника Стефано Пісу, який розкрив невідомі раніше факти і обставини італійського контексту цієї кампанії, зокрема роль, яку відіграв італійський рух за права геїв FUORI!, заснований в 1971 році в Туріні. У листопаді 1977 року Анджело Пiццана, один із засновників FUORI!, навіть приїхав до Москви, щоб публічно протестувати проти криміналізації гомосексуальності в СРСР, зосередивши свою увагу на справі Параджанова.
Item
Сергій Параджанов у дзеркалі зарубіжної преси
(2024) Швець, Юлій
Урc Дженні (Urs Jenny) – редактор німецького журналу Spigel, який зустрічався з Параджановим у 1988 році, взяв у режисера інтерв’ю й написав його творчий портрет, – дивується, як 64-річний режисер посів почесне 10-е місце у голосуванні експертів 17-ти країн на Роттердамському кінофестивалі, які визначали "найвпливовіших режисерів майбутнього". "Усього три фільми дійшли до західної публіки, – нагадує редактор і констатує: – Голосування в Роттердамі було, звичайно, знаком пошани до цієї дивовижної людини – святого і мученика". Тобто – не так до вражаючих переваг його картин, як до його особистості. Щодо творчості, – продовжує Spiegel, – то "наполовину ранній Бунюель, наполовину Пазоліні – у західному світі він лише один раз отримав визнання критиків" – за фільм "Тіні забутих предків" ("Вогненні коні" в західному прокаті). Загалом Сергiй Параджанов на момент написання статті отримав 16 призів на різних кінофестивалях.
Item
"Не наш" Параджанов: кінорежисер у західному кінознавстві
(2024) Канівець, Анастасія
Погляди на стиль Сергія Параджанова в західних дослідників досить близькі. Так, часто згадують, що його фільми підривають традиційний кінематографічний наратив. Відзначають зв’язок його творчої манери з живописом: tableaux, чи навіть tableaux vivants, – поширене означення характеру параджанівських кадрів1. "Живописна картина (tableaux) стала його основною технікою", – стверджує Джеймс Стеффен, а одна зі статей так і називається: "Образний символізм і призупинений рух. Пластика живописних полотен Сергія Параджанова". Як і в українських студіях, в західних одним із ключових є біографічний мотив потерпання Параджанова від каральної радянської системи. Як правило, дослідники не забувають підкреслити, що висунуті звинувачення (гомосексуалізм, доведення до самогубства, спекуляції) були лише прикриттям для справжньої причини: реакції владної системи на творчість митця як "антирадянську".
Item
Музей Сергія Параджанова у Єревані: живописна поетика параджановського міфу
(2024) Швець, Маргарита
Автором свого музею є сам Сергій Параджанов. Люди, які його знали, розповідають, що ще в 70-х роках він пропонував їм купувати свої колажі, бо через деякий час вони зможуть продати ці роботи в його музей значно дорожче й непогано на цьому заробити. Зараз вже важко зрозуміти, чого в цих словах було більше – жарту, до якого був завжди охочий Маестро, чи він всерйоз думав, що вже досяг таких висот у мистецтві, що буде гідний музею свого імені. Перша конкретна згадка про можливість організації музею датується 1988 роком. Саме тоді відбулася перша виставка Сергія Параджанова в Музеї народного мистецтва в Єревані. Її експозиція налічувала близько 600 творів Майстра, які стали першими експонатами музею його імені. Рішення про організацію було прийнято одразу після виставки, й під музей було спроєктовано два двоповерхові будинки у майбутньому так званому "етнічному кварталі" Дзюрахюг. Один будинок призначався для проживання режисера, інший – для музею. Важливо відзначити, що Параджанов сам обрав місце та проєкт будівництва, оскільки бачив цей простір як культурно-художній центр, де собі визначив роль господаря. Щоправда, етнічний квартал і досі залишається на папері. Планувалося, що він представлятиме всю різноманітність творчих професій Вірменії, однак, не судилося...
Item
Emotional Experiences and Psychological Well-Being in 51 Countries During the COVID-19 Pandemic
(2024) Sun, Rui; Balabanova, Alisa; Bajada, Claude Julien; Liu, Yang; Kriuchok, Mariia; Voolma, Silja-Riin; Đurić, Mirna; Mayer, Claude-Hélène; Constantinou, Maria; Chichua, Mariam; Li, Chengcheng; Foster-Estwick, Ashley; Borg, Kurt; Hill, Carin; Kaushal, Rishabh; Diwan, Ketaki; Vitale, Valeria; Engels, Tiarah; Aminudin, Rabiah; Ursu, Irina; Fadhlia, Tengku Nila; Wu, Yi-jung; Sekaja, Lusanda; Hadchity, Milad; Deak, Anita; Sharaf, Shahira; Figueras, Pau; Kaziboni, Anthony; Whiston, Aoife; Ioumpa, Kalliopi; Montelongo, Alfredo; Pauw, Lisanne; Pavarini, Gabriela; Vedernikova, Evgeniya; Van Vu, Tuong; Nummenmaa, Lauri; Cong, Yong-Qi; Nikolic, Milica; Olguin, Andrea; Hou, Wai Kai; Israelashvili, Jacob; Koo, Hyunjin; Khademi, Samaneh; Ukachukwu, Chinwendu; Juma, Damian Omari; Kamiloğlu, Roza; Makhmud, Akerke; Lunga, Peter Sigurdson; Rieble, Carlotta; Rizwan, Muhammad; Helmy, Mai; Vuillier, Laura; Manokara, Kunalan; Quezada, Enzo Cáceres; Tserendamba, Delgermend; Yoshie, Michiko; Du, Amy; Philip-Joe, Kumba; Kúld, Pála Björk; Damani, Kalifa; Osei-Tutu, Annabella; Sauter, Disa
The COVID-19 pandemic presents challenges to psychological well-being, but how can we predict when people suffer or cope during sustained stress?Here,we test the prediction that specific types of momentary emotional experiences are differently linked to psychological well-being during the pandemic. Study 1 used survey data collected from 24,221 participants in 51 countries during the COVID-19 outbreak. We show that, across countries, wellbeing is linked to individuals’ recent emotional experiences, including calm, hope, anxiety, loneliness, and sadness. Consistent results are found in two age, sex, and ethnicity-representative samples in the United Kingdom (n= 971) and the United States (n= 961) with preregistered analyses (Study 2). A prospective 30-day daily diary study conducted in the United Kingdom (n= 110) confirms the key role of these five emotions and demonstrates that emotional experiences precede changes in well-being (Study 3). Our findings highlight differential relationships between specific types of momentary emotional experiences and well-being and point to the cultivation of calm and hope as candidate routes for well-being interventions during periods of sustained stress.
Item
Грантова допомога
(2024)
До 6 жовтня 2023 року вкраїнські кінематографісти могли подавати заявки на грантову програму з постпродакшну від Української кіноакадемії в партнерстві з Netflix. Приймалися українські художні або документальні п/м фільми. Було відібрано 10 проєктів, які отримають грант у розмірі 10 тис. доларів кожен. Проєкти оцінювалися одним українським і чотирма міжнародними експертами індустрії. Програма є частиною ширшої ініціативи, спрямованої на допомогу українським творцям в Україні та в усьому світі, які постраждали або були переміщені через війну, розвивати свою роботу. Програма пропонує як фінансову допомогу, так і допомогу в розбудові потенціалу українським творцям. Минулого року завдяки таким програмам, впровадженим у партнерстві з Українською кіноакадемією, Домом Європи та EAVE, 100 професіоналів отримали стипендії, понад 400 отримали доступ до онлайн-навчання, а 48 творчих команд із двох осіб здобули гранти на розробку сценарію та онлайн-сесії з міжнародними експертами галузі. 9 із цих проєктів уже мають зарубіжних партнерів та співпродюсерів, чотири – іноземне фінансування. Багато проєктів було відібрано для представлення на МКФ, зокрема, Берлінале, Гетеборзькому МКФ і МКФ WATCH DOCS https://uafilmacademy.org/news/ogolosheno-programu-pidtrimki-vidukrajinskoji-kinoakademiji-dlja-postprodakshenu kinoprojektiv.html
Item
"Процес націєтворення та деколонізації в українському кіно"
(2024)
15 листопада у Музеї мистецтва та культури Мюнстера відбулася панельна дискусія "Процес націєтворення та деколонізації в українському кіно". Її учасницями були професорка Рікарда Вульпіус з Університету Мюнстера, професорка культурології Національного університету "Києво-Могилянська академія" Ольга Брюховецька й українська режисерка Леся Кордонець. Модерувала режисерка та викладачка кіно, медіа і дизайну Крістіан Бюхнер. "Метою неоімперської війни Росії є знищення України, її державного суверенітету та культури. На цьому тлі зміцнення української національної ідентичності та звільнення від домінування російської культури є життєво важливим для виживання", – зазначили організатори. Учасниці дискусії розповідали про історичні причини складного процесу націєтворення та особливості російського колоніалізму. Важливою темою панельної дискусії стало обговорення того, що означає російський культурний імперіалізм у сфері української кінокультури, та як просувається процес деколонізації. Також у дискусію була включена проблема внутрішньої культурної колонізації понад ста примусово асимільованих етнічних груп, що проживають у Росії. 17 листопада у Мюнстері відбувся показ воєнної драми "Клондайк" Марини Ер Горбач, герої якої стають свідками збиття пасажирського літака рейсу MH17 у липні 2014 року. Показу стрічки передувала демонстрація короткометражного фільму Родріго Ксав’єра "Новий початок дитинства". Стрічка розповідає про хлопчика Данила та його сім’ю, що втекли з України до Німеччини у 2022 році.